Історія створення, функціонування та розвиток

ЗОШ №18 м. Рівного

На тихій вуличці міста Рівного, яка носить ім’я Карпинського, на чудовому пагорбі, у 1965 році була споруджена школа №18, яка була розрахована на 961 учня і обслуговувала мікрорайон вулиць Відінської, Ч.Дарвіна, С.Крушельницької, Мірющенка та селища Молодіжного. До 1966 року вона функціонувала як восьмирічна із продовженим днем, а з 1966-го стала середньою 10-річною школою. Велика територія закладу з перших днів існування була засаджена різними деревами. Було закладено сад.

У 70-их роках у СШ №18 активно діяв клуб інтернаціональної дружби. У 1975 році було створено зразкову базу з військово-патріотичного виховання. Упродовж 10 років учні школи були переможцями військово-спортивних ігор «Орля», «Зірниця», що забезпечувала самовіддана робота вчителя початкової військової підготовки Ларіна М.Т. – кадрового офіцера, який зумів зацікавити учнів специфікою військових професій, створити дисципліновану групу, завжди готову до виконання нових завдань. Власним прикладом та професіоналізмом Микола Тихонович заохочував дітей до інтенсивної роботи.

Результативно діяла координаційна рада ідеологічного комплексу з ідейно-політичного виховання учнів. Школярі були активними учасниками клубу «Майбутнього воїна», радіогуртока, гуртка м’якої іграшки. У 1984-1988 роках у школі працювала трудова бригада школярів, яка займалася розведенням кролів. 1983-1991 – роки тісної співпраці учнів та вчителів школи з підшефним колгоспом «Україна» Рівненського району. У 1983 році у закладі створено хор хлопчиків під керівництвом Вернюка Степана Мусійовича. У 1984 році відкрито музей бойової слави, на базі якого організовувались зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці.

У 1983 році вчителями трудового навчання Прокоповичем Валентином Михайловичем та Бубалом Віктором Ігоровичем створено виховний технічний центр «Автомобільна траса», який діє донині та є унікальною спорудою в області , на його базі проводяться міські та обласні змагання з автотрасового моделювання. Склалася добра шкільна традиція щорічно проводити обласні змагання на кубок засновників траси.

У 1982 році досвід роботи закладу був визнаний колегією обласного відділу народної освіти . За досягнуті результати у комуністичному вихованні підростаючого покоління і високі показники у виконанні народногосподарських планів і соціалістичних досягнень другого року ХІ п’ятирічки середня школа №18 занесена в Книгу пошани Міністерства освіти УРСР і Республіканського комітету профспілок робітників освіти , вищої школи і наукових закладів(08.04.1983).

Ці високі досягнення – результат копіткої роботи директора школи з 1968 по 1982 роки Утенан Ольги Йосипівни, котра зуміла створити колектив однодумців, що пріоритетним завданням визначив не тільки навчальний, а й виховний процес, основою якого була дисципліна, порядок, відповідальність. Ольга Йосипівна поєднувала у собі і вимогливість керівника, і готовність підтримати, підказати, заохотити. Завдяки їй у колективі була створена атмосфера щирості, взаємодопомоги, співпереживання. Саме тому вчителі, які працювали з нею, завжди згадують директора «незлим тихим словом».

У 1987 році на території шкільного стадіону виросло спортивне містечко – сучасний комплекс спортивних споруд за рекомендаціями Міністерства оборони. Великий внесок у цю справу зробили вчителі фізичної культури Шкіндер Юрій Олександрович, Клекотко Віктор Іванович.

У 1986 році створено шкільний хор «Благовіст», незмінними керівниками якого є донині Леус Тетяна Петрівна, Савчук Людмила Василівна. 10 років поспіль хор має звання Зразкового. Колектив є щорічним переможцем міських конкурсів хорового мистецтва. У 1990-1992 роках учасники хору Михальчук Лілія та Михальчук Діана були лауреатами Всеукраїнських та міжнародних конкурсів авторської пісні. У 1993-98 роках прославився на Всеукраїнському рівні ансамбль «Цокотухи» (керівник Леус Т.П.).

Про школу №18 м.Рівного було надруковано близько 70 публікацій у Всесоюзній, республіканській та обласній пресі.

У 1993-1998 роках у закладі відмінно організовано продуктивну працю на базових підприємствах.

У 1992 році створено осередок шкільної «Просвіти», якою і досі керує Труш Тіна Миколаївна. У 1993 році вона започаткувала виховний центр «Острозька академія», на базі якого працює гурток краєзнавців. Його учасники є щорічними переможцями міського конкурсу екскурсоводів-краєзнавців. А після закінчення школи навички й уміння , здобуті при підготовці до виступів, сприяли вибору професій, прагненню до самореалізацій. Так Ірина Гуменюк захистила кандидатську дисертацію, працює на посаді заступника декана історико-соціологічного факультету РДГУ. Ольга Захожа під час навчання в РДГУ заняла І місце на Всеукраїнській олімпіаді із соціальної педагогіки, навчається в аспірантурі інституту соціальної та політичної психології. Іванна Веремчук обрала фах філолога та історика, викладає історію в гуманітарній гімназії і вже має призерів міських олімпіад.

З 2001 року загальноосвітню школу №18 реорганізовано у навчально-виховний комплекс «Школа-дитсадок-ясла І-ІІІ ступенів».

Початкові класи навчались на базі дитячого садочка №28.

НВО №18 існувало до 2007 року.

З 01.09.2007 року школу знову реорганізовано у ЗОШ №18.

З 2000 року у закладі запроваджено розвивальне навчання за системою Ельконіна - Давидова.

У 2001 році у школі створено кабінет інформатики, у 2007 його було обладнано сучасними комп’ютерами. Кращою в області є шкільна бібліотека, якою завідує Ретунська Лілія Степанівна. У 2005 році бібліотека визнана Зразковою. 2008 року створено сучасний географічний майданчик. У 2007-2008 навчальному році реставровано приміщення їдальні та реорганізовано у дозвіллєву залу.

У вісімнадцятій школі працювали відомі у місті директори, їх заступники, кожен з них зробив багато добрих справ. Найбільший розквіт школа мала при директоруванні Утенан Ольги Йосипівни. Вона зуміла згуртувати колектив і створити репутацію СШ №18, як однієї з найкращих у місті, а коли йшла на пенсію, була впевнена, що залишає школу в добрих руках. Свого наступника як мудрий керівник, підготувала сама, адже Козачок Петро Миколайович працював заступником директора з навчально- виховної роботи, а тому знав колектив, його традиції. За 25 років своєї діяльності на посаді директора Петро Миколайович значно примножив здобутки школи. Ще задовго до виникнення терміна особистісно зорієнтований підхід, він обрав його стилем взаємин з підлеглими та учнями. Тактовність, знання психології, інтуїція завжди допомагали йому запобігати конфліктним ситуаціям, досягати взаєморозуміння і з колегами, і з батьками, і з учнями. Недарма випускники школи НовакН.П., СеменоваН.М., КлепцьоЛ.І., СавчукС.Д., ПавелкоО.Ф., ВеличкоО.В., СидорукН.М., МітінаЛ.В., ХорольськаВ.І., СтрижеусЛ.В., СкокВ.П., СавченкоА.В., ШушлякР.М., ЩупакО.Ю., КоноплястийС.А., МеркотанЛ.І. – колишні учні школи, здобувши фах учителя, повернулися в свою alma mater.

Петро Миколайович власним прикладом відданості школі спонукав колег до участі у всіх творчих починаннях, стимулював прагнення впроваджувати нові педагогічні технології. Саме завдяки цьому в школі виросло нове покоління молодих учителів, які поєднали класику традицій з інноваційними технологіями.

Імідж школи творять у великій мірі творять учителі, які на десятиліття задають стандарти, до яких тягнуться усі. Яскравими особистостями й бездоганними професіоналами були учителі фізики А.М.Корніч та І.М.Синякевич. Складний предмет вони викладали так, що навіть найнепосидючіші слухали й прагнули зрозуміти. КорнічА.М. одним із перших в Україні запровадив досвід Шаталова. Вийшовши на пенсію, Аркадій Миколайович віддав данину красному письменству, описавши найцікавіші моменти свого вчительського життя у книзі «Про себе і про людей».

Українські філологи Уманець Л.М., РачинськаЛ.П., ГнатушА.П., КудряЛ.Г. ще в радянські часи, коли домінувала російська мова, створили такий авторитет собі й своєму предметові, що оцінка з української була однією з найважливіших із базових дисциплін. Інтелігентність, бездоганне мовлення, людяність стали еталоном філолога в школі. «Наші корифеї», – так любовно називають їх молодші колеги: Труш Т.М., МатяшенкоН.М., ПальчевськаГ.М., котрі вчилися у них і продовжують добрі традиції.